Шкільна бібліотека
Читати – це круто!


З метою заохочення учнів до читання, пропагування книги як джерела нових знань, вражень, емоцій та почуттів, у школі №3-колегіумі був проведений Тиждень читання, який приніс школярам багато позитивних вражень. Робота шкільної бібліотеки була спрямована на активізацію читацьких інтересів колегіантів.

Під час Тижня читання  відбувся вернісаж дитячої творчості «Подорож країною Казки»; віртуальні виставки: «Класична література - «підручник життя», «Книги з країни дитинства», бібліофреш «Книга - це друг».

Тиждень читання — чудова нагода для учнів подарувати бібліотеці книги. Літератури було подаровано багато, тому у фойє школи діяла виставка  «Подаровані книги для бібліотеки». Ми щиро дякуємо всім учням та батькам, хто подарував шкільній бібліотеці чудові книжки!

Учні 3-Б класу побували у Смілянській типографії, а діти 4-Б класу позмагалися за звання кращого знавця сучасної української літератури під час квесту «Мандрівка по сучасних книгах».

Такі тижні сприяють популяризації  читання  серед  дітей, пропаганді надбань української та світової літератури, створенні позитивного іміджу бібліотеки, завдяки якому читачі поспішають на зустріч із книгою.


Любов Полівенко,

завідувач бібліотекою школи №3-колегіуму




 
Учні Нової української школи - читачі шкільної бібліотеки


За доброю традицією щовесни  проводиться Тиждень дитячого читання. Дитинство - це перш за все казки. Казка захоплює і веде у незвичайний і дивовижний світ, де завжди перемагає добро, а зло зникає. Казка дає нам ключ до розуміння багатьох таємниць.

У бібліотеці школи №3-колегіуму для найменших читачів обладнаний чарівний куточок, де зібрано  чимало добрих, повчальних казок. Для першокласників проведено 

цікаву годину «Казкотерапія». Школярі не тільки потрапили в особливий світ казки, а й проявили свої знання, відповідали на конкурснізапитання.

А вибравши собі книжечку, першокласники пообіцяли: поважати книгу, не рвати, не бруднити,  вчасно повертати до бібліотеки.

Вітаємо маленьких читачів шкільної бібліотеки - учнів Нової української школи!

Прес-центр школи №3-колегіуму

 
205 років від дня народження Т.Г.Шевченко

І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.

Т.Г.Шевченко

           9 березня 2019 року минає 205 років від дня народження національного генія і пророка, духовного батька українства Тараса Григоровича Шевченка.

           Поетична спадщина Кобзаря – це понад 240 творів, а живописна – приблизно 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Тож навіть якби Шевченко не став геніальним поетом, то він все одно був би відомий світові як великий український художник. Творчість Шевченка-поета й Шевченка-художника ідейно й тематично єдині, взаємопов’язані і доповнюють одна другу.

           Шевченко – творець в українській літературі, в духовному житті України того могутнього і нещадного духу національної самокритики, того «національного сорому», який завжди є потребою і передумовою великого національного руху, всякого національного відродження. Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу.

            10 березня 1861 року геній помер. Вклад Тараса Шевченка в розвиток української літератури і мови вважається одним з найбільш цінних за всю історію України.

Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, з чого черпають сили й надії.

 
148 років від дня народження Лесі Українки

У цей день, 25 лютого, 148 років тому народилася геніальна українська письменниця, фольклорист, перекладач, драматург, титан нашої літератури - Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка).

Лариса Косач – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її вірші вчать ще змалку, тож здавалось би, що ми знаємо про цю поетесу все. Адже про неї завжди багато говорять, багато пишуть, багато дискутують… Принаймні, однозначно більше, ніж, скажімо, про її матір – ще одну визначну поетесу Олену Пчілку. Та насправді ми зовсім не знаємо Українки. Тож зараз я спробую трішки пролити світла на життєві таємниці феномену, який можна назвати «Ucrainka incognita».

Мало хто знає, але якби Леся жила в наш час, її б однозначно назвали дитиною індиго.

А, може, вона такою і була? В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту. До прикладу, дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. Про рівень її розвитку свідчить також і те, що всього у 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською. Погодьтесь, що все це – і дійсно ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.

Мало хто знає, але попри вищесказане, Олена Пчілка вважала свою доньку малорозвиненою.

Леся мала ще старшого брата, Михайла. Їх в сім’ї називали спільним іменем – «Мишелосіє» через нерозлучність. Проте сина мати ставила вище за Лесю — її довго вважала малорозвиненою. Крім того, не любила її вдачі. До 5го класу навіть не віддавала до школи, а навчала вдома за власною програмою. Аргументувала це небажанням російського впливу на свою доню. Таке ставлення до дочки легко зрозуміти, знаючи характер самої Пчілки. Її боялись навіть чоловіки, а Євген Чикаленко казав: «Це та баба, що їй сам чорт черевики на вилах подає».

Мало хто знає, але свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова?

Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. Можливо, він був обраний на основі дитячої наївності та палкої любові до дядька, проте в історію Лариса Косач увійшла саме як Українка. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на тендітне та ніжне «Леся».

Мало хто знає, але Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь»?

І якщо перше ще можна зрозуміти як літературний неологізм, то друге – це ж уже навіть науковий термін! Дивно, адже зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь» аніж його історичному попереднику «луч». А Олена Пчілка, мати Лесі, дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слову «мистецтво». З її легкої руки в нашій мові прижилися також «переможець», «палкий» та інші слова.

Мало хто знає, але Сергій Мержинський, кому був присвячений знаменитий лист «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами», не відповідав Лесі взаємністю.

Він сприймав їхні стосунки як дружні, а то й ділові. І коли Українка йому освідчилась, холодно відповів «Ні…» Але нічого не змінюється: кохання до цього чоловіка стає любов’ю до його думок, його ідей. Справжню суть і глибину своїх почуттів вона вихлюпнула на папір у ніч на 18 лютого 1901 року, написавши біля ліжка вмираючого Сергія Мержинського поему «Одержима». І, навіть відходячи у кращий світ, Мержинський, замість очікуваних слів освідчення, прохав Лесю попіклуватись про інакшу жінку, яку він насправді кохав.

Мало хто знає, але деякі дослідники творчості Українки вважають, що у неї був роман з іншою видатною жінкою того часу – Ольгою Кобилянською.

Леся і справді підтримувала тісні взаємини з Кобилянською, проте їх радше можна назвати дружніми, аніж любовними. Прихильники теорії про нетрадиційну сексуальну орієнтацію поетеси такий висновок роблять із листувань, де Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою». Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі «Блакитна троянда», яка до слова, в першій редакції мала назву «Нічні метелики».

Мало хто знає, але збереглось унікальне листування Лесі Українки, з якого можна повніше зрозуміти її єство.

 Хочу навести кілька цитат, які мене особисто вразили:

«КОЖНА ЖІНКА, ЩО СЕБЕ ПОВАЖАЄ, НЕ ПИШЕ НІКОЛИ ЛИСТА ТОГО ДНЯ, КОЛИ ВОНА ОБІЦЯЛА».

«ЯК ТІЛЬКИ ВІЗЬМУСЬ ДО ЯКОГО ЗАРІБКУ, ТО ЗАРАЗ УСІ ЖАХАЮТЬСЯ, ЩО Я “ПЕРЕТОМЛЮСЯ”, “ВИСНАЖУСЯ”, “ПОКЛАДУ ВСЮ СИЛУ”. ЧИ НЕ ЗНАЧИТЬ СЕ, ЩО МЕНЕ ВСІ МОЇ БЛИЗЬКІ ЩИРО ВВАЖАЮТЬ ЗА БЕЗНАДІЙНОГО ІНВАЛІДА, ЗАСУДЖЕНОГО НА ВЕСЬ ВІК НА ПАРАЗИТНЕ ЖИТТЯ? БО ТАК ВИХОДИТЬ ЯКЕСЬ “ВНУШЕНИЕ”, І Я СПРАВДІ МОЖУ ОПУСТИТИСЬ ТА СЕРЙОЗНО ПОЧАТИ ДУМАТИ, ЩО Я «НІ ДО ЧОГО».

«УДРУЧАЄ В РОСІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ НАВІТЬ НЕ СТІЛЬКИ ПОРНОГРАФІЯ, СКІЛЬКИ СУМБУРНІСТЬ І БЕЗПОМІЧНІСТЬ ДУМКИ Й ФАНТАЗІЇ, БЕЗПОРАДНІСТЬ В РІШЕННІ НАВІТЬ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ. ТАК, НАЧЕ ЛЮДИ З ЗАВ’ЯЗАНИМИ ОЧИМА ПИШУТЬ».

«ТРЕБА БУЛО В ЄГИПТІ РОДИТИСЬ, ТО, МОЖЕ, Й БУВ БИ ЛАД, АЛЕ Ж НАЙГІРША ПОМИЛКА МОГО ЖИТТЯ – СЕ ЩО Я ЗРОСЛА У ВОЛИНСЬКИХ ЛІСАХ. А ПРОТЕ Я НЕ ЗГАДУЮ ЛИХОМ ВОЛИНСЬКИХ ЛІСІВ. СЬОГО ЛІТА НА ЧЕСТЬ ЇМ НАПИСАЛА ДРАМУ-ФЕЄРІЮ. Я ДУЖЕ ЛЮБЛЮ КАЗКИ І МОЖУ ЇХ ВИДУМУВАТИ МІЛЬЙОНИ».

«КОЛИ ВИБИРАТИ З ДВОХ, ТО Я ВЖЕ ВОЛЮ БУТИ ДОН-КІХОТОМ НІЖ САНЧО ПАНСА, БО ТАК МЕНІ БІЛЬШЕ ПО НАТУРІ, ТА Й НАВІТЬ ПО ФІГУРІ».

«ЧАСТО, ЛЮБЛЯЧИ КОГОСЬ, Я ДУМАЮ: ЯКБИ ВІН БУВ ОТАКИЙ І ТАКИЙ, ВЧИНИВ ТЕ І ТЕ, ТО Я Б ЙОГО НЕ ЛЮБИЛА, АЛЕ ЯКБИ ХТО ІНШИЙ МАВ УСІ ТІ ДОБРІ ПРИКМЕТИ, ЩО СЕЙ, ТО ЧИ Я Б ТОГО ІНШОГО ЛЮБИЛА? НЕ ЗНАЮ… НАВРЯД. В КОЖНОМУ ПОЧУТТІ ЄСТЬ ІЩЕ ЩОСЬ НЕДОСЛІДИМЕ, І ТЕЄ “ЩОСЬ” ДАЄ БАРВУ ЦІЛОМУ ПОЧУТТЮ».

Мало хто знає, але хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Хоч сама Українка не вважала себе гідною і нігтя Франка. Її, як і Олену Пчілку, мали за надзвичайно сильну жінку. Сильну морально. І думка така була зовсім небезпідставною.

Мало хто знає, але існує астероїд, названий на честь поетеси.
Його повна назва – 2616 Леся (2616 Lesya). Це астероїд головного поясу, відкритий 28 серпня 1970 року.

Мало хто знає, але в останні роки життя очі Лесі Українки набули надзвичайного блакитного кольору.Цікаво, що до того вони не мали настільки інтенсивного забарвлення. Цей факт дійсно дивував всіх довкола, адже очі поетеси були наче неземні. Про це згадує у своїх спогадах Лесина сестра Ісидора Косач-Борисова. Збереглась навіть фотографія – портрет Українки – зроблений саме в той період. Шкода, правда, що світлина чорно-біла, і ми не можемо розгледіти барв погляду поетеси.
Джерело: https://ukrcwm.com/interesting/10-vrazhayuchyh-faktiv-pro-lesyu-ukrajinku-yaki-malo-hto-znaje/?fbclid=IwAR1UJcEwe3-s1WHAxDE0sxph9krWn6qgC_8OZd1CcPW4hlY4zlzx3ARDqgg


 
21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Мова - духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб - МОВА.

Недарма говориться, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.

21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави.

Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Тож, як писав Максим Рильський: «...Як парость виноградної лози плекаймо мову...». Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!

Міжнародний день рідної мови був встановлений з метою вшанування пам'яті загиблих захисників бенгальської мови в Республіці Бангладеш, де 21 лютого 1952 року з нечуваною жорстокістю розстріляли студентів-демонстрантів.

Генеральна конференція ЮНЕСКО проголосила, що щорічно, починаючи з лютого 2000 року, відзначатиметься Міжнародний день рідної мови.

Відзначенням цього дня ЮНЕСКО хотіло привернути світову прогресивну спільноту до безправного становища багатьох поневолених народів, у яких гнобителі намагаються відібрати рідну мову. Проте саме вона є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.

Зараз у світі люди говорять на 6 000 мов, і приблизно половина з них під загрозою зникнення.

В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню російської, інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне роозпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

 
Про День Соборності України

Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позбавити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси. Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі революційних змін була створена Українська Народна Республіка, відома як УНР. Більш того на тих територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР - Західноукраїнська Народна Республіка. Вже до кінця року, в грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідерам цих двох держав вдалося підписати своєрідний поєднувальний договір. Цей договір увійшов в нашу сучасну історію як «Акт злуки» і 22-го січня 1919-го року він був публічно оприлюднений в Київській столиці на знаменитій Софійській площі.

Набираюча обертів машина кривавої диктатури, яка прийшла на зміну колишніх «консерваторів» поспішила зламати і ці сміливі починання вільного українського народу. Вже буквально через кілька місяців більшовики увійшли в Київ, Закарпаття окупувала Чехословаччина, а Східну Галичину - поляки. А далі ...

Акт злуки тоді так і залишився лише декларацією, але народ ніколи не втрачав надію, адже народ, який втратив надію просто зникає. Надію, приміром, втратили нащадки кривавих диктаторів, коли Великий і Могутній Радянський Союз - об’єднання, побудоване зовні на «нових канонах справедливості», а всередині на крові і безглуздих жертвах, звалилося, не залишивши після себе нічого, що могло б його реанімувати.

22-е січня 1990-го року. Мільйони українців вишикувалися в справжню живий ланцюг, що розтягся від Києва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї української єдності та свободи.

21-го січня 1999-го року відповідно до Указу Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної держави. Потім, 30-го грудня 2011-го року, відповідно до Указу Президента України № 1209/2011 під назвою «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят», День Свободи, який раніше відзначався 22-го листопада був об’єднаний з Днем Соборності і свято набуло свою нову назву - «День Соборності та Свободи України».

Після подій 2013-го - 2014-го року, революції Гідності і трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України «братнім російським народом», відповідно до Указу Президента України № 871 / 2014 від 13-го листопада 2014-го року, святу повернули колишню назву. «Відзначати щорічно 22 січня - у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки - День Соборності України. Внести до Указу Президента України від 30 грудня 2011 року № 1209 "Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат та професійних свят” зміну, виключивши абзац другий статті 1.»- йдеться в Указі.

 
Постанова Верховної Ради України від 18.12.2019 №2654-VІІІ

Про відзнчення пам'ятних дат і ювілеїв у 2019 році

 
До 155 - річчя від дня народження Грінченка Б.Д. (1863-1910)

  • 9 грудня 1863 року народився Борис Грінченко, український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, перекладач, учений, мовознавець, етнограф,  громадсько-культурний діяч.
  • Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови».
  • У 5 років Б. Грінченко навчився грамоти,  і з того часу зростав серед книжок батьківської бібліотеки - Вальтера Скотта та Віктора Гюго, Миколи Гоголя та Олександра  Пушкіна. Справжнім одкровенням став для нього "Кобзар", що  і визначило його письменницьку долю - під впливом творів Т. Шевченка юнак почав писати українською мовою.
  • Народившись у рік заборони української мови, Борис Грінченко увійшов в історію, літературу, культуру як оборонець усього національного. У нього і псевдонім був промовистий, символічний - "Вартовий"  - той, хто стоїть на сторожі, оберігає, охороняє.
  • Усе своє життя, лише 46 років, Борис Грінченко віддав невтомній праці на благо української культури. "Він більше працював, ніж жив",  - кажуть про нього сучасники.

 Хронологічна таблиця творчої спадщини Бориса Грінченка

Збірки віршів

1884 рік — «Пісні Василя Чайченка».

1886 рік — «Під сільською стріхою».

1893 рік — «Під хмарним небом».

1893 рік — «Хвилини».

1895 рік — «Пісні та думи».

 Проза

1885 рік — оповідання «Сестриця Галя», «Сама, зовсім сама».

1888 рік — оповідання «Каторжна».

1890 рік — повість «Сонячний промінь».

1890 рік — оповідання «Олеся».

1891 рік — повість «На розпутті».

1891 рік — оповідання «Украла».

1894 рік — оповідання «Екзамен».

1897 рік — оповідання «Дзвоник».

1900 рік — оповідання «Палій».

1900 рік — повість «Серед темної ночі».

1901 рік — повість «Під тихими вербами».

 П’єси

1897 рік — «Ясні зорі», «Нахмарило».

1898 рік — «Степовий гість».

1899 рік — «Серед бурі».

1899 рік — «На громадській роботі».

Поеми

1889 рік — «Лаврін Костер».

1889 рік — «Беатріче Ченчі».

1892 рік — «Хома Макогін, убогий наймит».

1897 рік — «Матільда Арюманте».

1902 рік — «Дон Кіхот».

 1895–1899 рр.— етнографічний збірник у трьох томах.

1907–1909 рр.— «Словарь української мови» (4 томи)

 
«ПочатокПопередня12345678910НаступнаКінець»

Хвилинка для роздумів

Совеня Бібл

Гімназія ім. В.Т.Сенатора

Лауреат Всеукраїнського конкурсу "Шкільна бібліотека" у 2013/2014 н.р.

Календар свят та подій

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

А за віконечком у нас...

Освітяночка

Банер


Бібліотечному фахівцю

Банер

Професор Крейд

Банер

© Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради, 2014 р. Розроблено в dioscur.