Батьками не народжуються. Батьками стають!

Виховувати дитину слід навчитися.

Щоб зрозуміти поведінку своєї дитини, слід знати певні ключики до дитячих поведінкових кодів.

Поведінка

Ймовірний мотив

Плач

«Я хочу показати, як мм мені прикро/ я хочу досягти свого, для того, щоб відчувати, що я контролюю ситуацію/  я не такий (така) вразливий (вразлива), а можливо Ви відступите, якщо будете жаліти мене»

Крик

«Мене не слухають/ Ви не розумієте, що я відчуваю/ я не хочу, щоб Ви бачили, як я почуваюся насправді, оскільки тоді я буду більш вразливим (вразливою)»

Втеча

«Прийдіть та знайдіть мене» - мені потрібно бачити, що я є важливим для Вас/ Мені потрібно втекти, адже я знаходжусь поруч із тим, хто є загрозою/ Я не можу дати ради своїм почуттям – отже мені потрібно втекти»

Непослух

«Я відчуваю своє безсилля та потребую відновити контроль/ я хочу перевірити чи насправді я для Вас важливий»

Агресія

«Чи можу я вас відштовхнути, чи ви насправді на моєму боці, як і запевнюєте/ я не знаю іншого способу виразити злість/ я відчуваю…і це є захисною реакцією для мене»

Протест

«У мене немає ні голосу, ні сили, а я хочу володіти ситуацією»

Флірт з дорослими

«Я хочу досягти свого, адже тоді я почуватимуся не такою безсилою, але я не знаю іншого способу отримати владу»

Куріння

«Я вже дорослий (доросла), мені не потрібен догляд дорослих/ я не турбуюся про себе»

Крадіжки

«Дорослі не турбуються про мене, отже я маю самостійно подбати про себе/ Чи справді Ви будете приймати мене, що б я не зробив (зробила)?»

Егоїзм

«Якщо я не подбаю про себе, то це не зробить ніхто інший/ я хочу мати хорошу думку про себе – бути кращим це найкращий спосіб цього досягти/ Я звик воювати, щоб вижити»

Самоізоляція

«Це небезпечно знаходиться дуже близько до інших, отже я маю тримати дистанцію/ я не достатньо гарний, щоб брати участь»

Завдавання собі шкоди

«Мені погано, але я не знаю, як про це розповісти/ мені потрібно сконцентруватися на фізичному болю, для того, щоб впоратися з емоційними розладами»

       Дитина живе у світі – наївному та дуже чутливому. Кожен вчинок батьків створює форму та барви цього світу. Згадайте, як це було, коли ви були малими. Дайте своїй дитині те, про що самі мріяли у дитинстві:

-         спілкуйтеся з дитиною;

-         попереджайте, а не забороняйте;

-         пояснюйте спокійно та аргументовано наслідки вчинків, не переходьте одразу на крик;

-         підтримуйте за захоплення дитини, не нав’язуйте те, що «роблять усі»;

-         зауважте, що дитина – особистість. Поважайте її, але не балуйте;

-         намагайтесь зрозуміти причину дитячих вчинків, перш ніж вдатися до покарання;

-         пам’ятайте, що дитина народжується доброю і капості робить, швидше, не на зло, а від браку досвіду чи бажання звернути на себе увагу;

-         дитина все сприймає на віру та буквально – подбайте, аби вона отримувала важливу інформацію від вас у потрібній інтерпретації;

-         не бійтеся перехвалити дитину;

-         встановлюйте правила поведінки – відкриті та справедливі, деякі з них поширюватимуться як на дітей, так і на дорослих;

-         розвивайте у дитини самоконтроль – давайте їй можливість самій приймати рішення та відповідати за них. Це підвищує рівень відповідальності та зменшує почуття безпомічності, вразливості. Дитина таким чином також вчиться отримувати бажане шляхом переговорів;

-         слухайте та співчувайте почуттям, думкам, які висловлює дитина. Не глузуйте, адже, те що є дрібницею для дорослих часто є надзвичайно серйозним та важливим для дитини. Це розвиває почуття довіри до дорослих;

-         вибачайтеся, якщо помилилися – це показує дитині, що помилятися можливо, але слід визнавати провину та виправляти помилки. Також підказуйте, що на помилках потрібно вчитися – і на своїх, і на чужих.

                                              Похил Л.Д., практичний психолог центру практичної психологї управління освіти, молоді та спорту

 

© Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради, 2014 р. Розроблено в dioscur.