Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради

Останнім часом набуває поширення нова хвиля небезпечних ігор. На слуху гра «Червона сова». Судячи з назви, вона схожа на «Синього кита». Даних про цю гру небагато. Дехто стверджує, що це лише приманка блогерів для перегляду роликів в Ю-Тубі. Інші проводять приклади, коли від цієї гри постраждали конкретні діти. «Червона сова» набула розповсюдження в ВКонтакті, хоча кажуть, що її вже заблокували. А якщо заблокували, то, напевно, небезпеку вона в собі несе. Які ж правила гри? Тут виконуються завдання, які диктуються куратором. Куратор говорить, що за хорошу поведінку та сумлінне виконання завдань дитина отримає приз. Куратори обіцяють, що це не несе ніякої загрози ні життю, ні здоров’ю. А навпаки дасть можливість зазирнути в «нову реальність». Умова гри – не спати 12 діб. А ми всі добре усвідомлюємо, як впливає відсутність сну на особистість. За правилами, дитина має постійно бути в он-лайн, одразу відповідати на повідомлення та переглядати відео. Щоб перевірити, чи не спить дитина, куратор ставить питання: «Сова не спить?». Потрібно відповісти: «Сова ніколи не спить».

На що варто звернути особливу увагу, так це на те, що говорити про поширення подібних ігор потрібно дуже обережно. Оскільки підлітки проявляють дедалі більшу зацікавленість до речей, які масово обговорюються.

Варто розуміти, що поширення цих небезпечних квестів відображає проблеми, які є не лише у дітей, а й у суспільстві загалом, насамперед у ставленні дорослих до дітей. Нерозуміння, неувага до дитячого життя,  байдужість до проблем, які хвилюють дітей, зверхність або, навпаки, надмірний контроль та гіперопіка, накопичуючись, призводять до формування закритості дитини, відчуття у неї самотності та непотрібності, пошуку можливих виходів з таких ситуацій відповідно до її можливостей. Один з таких шляхів – втеча від реальності, який у наші часи спростився завдяки створенню віртуального світу, віртуальних друзів, віртуального спілкування та віртуального життя, в якому і смерть здається віртуальною.

Звичайно, небезпека залучення у подібні ігри вища у неповних родинах, сім’ях з проблемами у стосунках. Але коли ми говоримо про неблагополучність родини, ми розуміємо, що дитина може мати новий одяг, кишенькові гроші, відвідувати  репетиторів, гуртки, має нові гаджети. Проте, за маскою благополучності можуть ховатися байдужість, авторитаризм батьків і навіть фізичне чи психічне насилля.

Ще одна проблема – це те, що ми не навчаємо наших дітей думати самостійно. Ми звикли вирішувати все за них, а потім дивуємось, що наші діти не в змозі брати на себе відповідальність за власні вчинки. Багато дітей починають грати в гру з думками «спробую, а потім зупинюсь». Та зупинитись не так легко. А саме тому, що відповідати за власні вчинки ніхто не навчив.

Зміни у поведінці дітей, на які слід звертати увагу, аби попередити трагедію, це замкнутість, закритість, відчуженість, втома, дитина постійно хоче спати, сидить у мережі посеред ночі, має невдоволений вигляд, спостерігається втрата апетиту, цікавості до реального життя.

Безумовно, батькам або особам, що їх замінюють, дорослим, які беруть участь у вихованні та навчанні дитини, варто приділяти більше уваги психологічному стану дитини. Батькам слід пам’ятати про те, що прийняттю дитиною рішення про самогубство передують тижні, а то й місяці страждань, роздумів, вагань. Його передумовою є психологічне неблагополуччя дитини чи підлітка, що може бути пов’язане з почуттям самотності, непотрібності, низькою самооцінкою, конфліктами вдома чи в навчальному закладі тощо. Рішення про суїцид не може бути прийняте дитиною лише через участь у певних групах. Ніякий посилений контроль за спілкуванням дитини у Інтернет-мережі не допоможе уникнути біди, якщо між дитиною та батьками, педагогами відсутні довіра, прийняття, взаємопідтримка та взаєморозуміння.

Основними напрямами профілактики суїцидальних тенденцій у поведінці підлітків, залежних від соціальних мереж, класним керівникам та спеціалістам психологічної служби закладів освіти варто виокремити наступні:

-         Вивчення становища особистості дитини у структурі неформальних відносин;

-         Спостереження за сімейним становищем дитини, її ролі і місця у сімейному спілкуванні;

-         Спостереження за подіями, які відбуваються у житті учня (переїзди, розлучення батьків, смерть близьких тощо) і його реакцією на ці події;

-         Формування навичок міжособистісного спілкування, розвиток емпатії, способів подолання конфліктів;

-         Формування навичок адекватного поводження у соціальних мережах, інформування про переваги й небезпеки соціальних мереж;

-         Формування навичок життєстійкості до життєвих криз та умінь адекватно розв’язувати конфлікти.

Не допускається акцентування уваги підлітків на проблемі самогубства, самоушкоджень і героїзації різних форм ризикованої поведінки. Не варто детально розглядати будь-які конкретні випадки здійснення самоушкоджень, суїциду, оскільки це має ефект реклами. Також не слід постійно надавати дітям одну й ту саму інформацію з різних джерел. Трапляється, що за тиждень діти чують це від класного керівника, соціального педагога, психолога, директора. Це може призвести до перенасичення та викликати бажання пограти в такі ігри.

При організації роботи з попередження участі дітей у небезпечних квестах насамперед слід з’ясувати, що саме діти знають про смертельні квести і будувати заняття на отриманій інформації та уникати надання нової для дітей інформації про дане явище. Це може викликати бажання спробувати.

Рекомендовано:

-         Проводити заняття для учнів, вихованців на теми, які частково чи

опосередковано пов’язані з участю дітей у смертельних квестах: безпека дітей в Інтернеті, цінність живого спілкування, критичне мислення, як працюють маніпуляції тощо.

-         Використовувати ігрові та інтерактивні методи організації роботи, які

допоможуть встановити та підтримати довіру у стосунках з дітьми.

- Сприяти організації конструктивного проведення дозвілля учнями, залучаючи  їх до участі у конкурсах, змаганнях, екскурсіях, вечорах відпочинку тощо.

Більш детальну інформацію про причини явищ «смертельні квести» та «дитячі суїциди», історію виникнення, групи ризику, індикатори втягнення дитини у гру, способи реагування, діяльність кіберполіції, вміння розпізнавати небезпеки і захистити себе у соцмережах тощо доцільно надавати під час занять з педагогами і батьками.

Слід пам’ятати, що інформація для дітей та інформація для педагогів і батьків мають відрізнятись.

Волошина Ю.С., завідувач ЦППСР