Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради

Адаптація - це пристосування організму до нової обстановки, а для дитини  дитячий садок  є новим, невідомим простором, з новим оточенням і новими відносинами. Адаптація включає широкий спектр індивідуальних реакцій, характер яких залежить від психофізіологічних і індивідуальних особливостей дитини, від сімейних відносин та  умов  що склалися. Потрапляючи в заклад дошкільної освіти, дитина  пристосовується буквально до всього. І дорослі мають створити такі  умови, які б сприймалися дитиною, як безпечні. Лише відчуття захищеності може допомогти  дитині виробити механізми саморегуляції, що дозволяють малюку пристосуватися до нових умов.

Адаптація – це  відповідь  психіки та організму на  багаторазовий і тривалий влив чинників середовища,  в  результаті  якого   встановлюється баланс між  середовищем та організмом. Це  постійно змінюване, динамічне  явище, що має власні стадії та рівні, серед них окреме місце займає дезадаптація (порушення  адаптації).

Дезадаптація – процес, що відбувається поза патологією й пов’язаний з порушенням пристосування організму та психіки людини до змін навколишнього середовища.

Стан дезадаптованості особистості переважно пов’язаний  з порушенням  психологічної рівноваги, появою емоційних станів та реакцій стресу, тривоги, страху, почуття дискомфорту. Довготривалий несприятливий період  адаптації   особистості до нових умов середовища може призвести до виникнення стійких дезадаптаційних порушень: акцентуацій характеру, невротичних відхилень,   дисгармонійного розвитку особистості.

На думку фахівців Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН України, авторів посібника «Агресія. Анексія. Конфлікт. Соціально-педагогічна та психологічна відповідь на виклики для дітей: методичні рекомендації для педагогів дошкільних навчальних закладів» до актуальних питань організації соціально-педагогічної і психологічної роботи в закладах освіти відноситься питання адаптації дітей старшого дошкільного віку, у тому числі дітей-переселенців. При цьому автори зауважують, що проблеми дезадаптації  в дітей старшого дошкільного віку впливають на  стан їхньої готовності до шкільного навчання та можуть проявлятися у «шкільній незрілості». Тому одним з перспективних напрямків профілактики шкільної дезадаптації є профілактика проявів дезадаптації у дітей в дошкільному віці.

Згідно з комплексним підходом, який обґрунтував Ф.Б.Березін, психологічні прояви дезадаптації та психологічної дезадаптованості потребують розгляду спільної дії психофізіологічних, психологічних та соціальних причин на свідомість і поведінку дитини як суб’єкта спілкування, пізнання та діяльності.

Характеристику підсистем, що відображають головні напрями взаємодії дитини з новим середовищем та проходження процесів адаптації, розроблено на основі системно-структурної моделі, яку запропонувала В.А. Семиченко:

ПІДСИСТЕМИ АДАПТАЦІЇ

Назва підсистеми	Характеристика підсистеми
Психосоматична	Відображає психофізіологічні, ресурсні можливості організму для здійснення процесу адаптації.
Предметно- середовищна	Вказує на орієнтацію дитини в предметному, ігровому середовищі в умовах перебування у групі дитячого садка.
Діяльнісна	Відображає можливості дитини виконувати дії, що пов’язані з  провідною діяльністю (сюжетно-рольова гра в старшому дошкільному віці).
Соціальна	Відображає, як дитина встановлює  контакти з новим соціальним середовищем (прийняття правил поведінки, норм спілкування з оточуючими).
Емоційно- особистісна	Відображає психологічне пристосування  до нових ситуацій життя, їх емоційне прийняття.

До складових психосоматичної підсистеми адаптації можна віднести відповідність розвитку дитини віковим нормам, загальний стан здоров’я, частоту захворювань. Значну роль психосоматична підсистема  відіграє в ранньому дошкільному віці. Адаптація дитини раннього дошкільного віку відбувається в основному за рахунок психофізіологічних можливостей організму.  В ранньому дошкільному віці найбільше значення мають такі показники адаптації: сон, апетит, вага, стан здоров’я, інші фізіологічні показники. В старшому дошкільному віці психосоматична підсистема вже не має головного значення, проте залишається вагомою для протікання адаптаційного процесу.

До предметно-середовищної підсистеми відносяться вміння дитини орієнтуватися у предметному середовищі дошкільного закладу, її активність у виконанні режимних моментів, здатність до самообслуговування. Ця підсистема адаптації набуває все більшого значення у процесі розвитку дитини, коли дорослі ставлять перед нею певні вимоги у здійсненні самообслуговування. Неуспішність у цій підсистемі в період адаптації може бути сприйнята дитиною  гостро і привести до запуску механізмів  дезадаптації.

Діяльнісна підсистема включає знання й навички, що пов’язані з ігровою діяльністю (старший дошкільний вік – сюжетно-рольова гра). Має порівняно більше значення для успішного  адаптаційного процесу в середньому та старшому дошкільному віці,  пов’язана з процесом соціалізації дитини.

Соціальна підсистема адаптації дошкільника включає контакти з дорослими та однолітками, прийняття соціальних норм і правил групи. Критеріями успішної адаптації є наявність друзів, уміння встановлювати комунікативні зв’язки з дорослими та однолітками, сприятлива позиція в групі. В означеній підсистемі до стресового перенавантаження може привести тривале перебування  серед великої кількості дітей, у групі дітей з різним соціальним статусом, спілкування з неприємними  для дитини дорослими.

Емоційно-особистісна підсистема включає переважаючий емоційний стан, настрій, самооцінку дитини, її поведінку. Порушення адаптації за цією підсистемою просліджується в підвищеній тривожності, гіперактивній, конфліктній поведінці або  надмірному усамітненні дитини.

Вивчення адаптації за наведеною моделлю дає можливість не лише встановити її рівень, а й забезпечити виявлення умов та причин, що ведуть до виникнення й розвитку дезадаптації у дітей  в  закладі освіти, обрати оптимальні шляхи для її подолання.

Критерії дезадаптації дітей старшого дошкільного віку по підсистемах є наступними:

-         психосоматична підсистема - невідповідність розвитку віковим нормам, порушення апетиту, сну; часті захворювання дитини; знижена група здоров’я; (можливі методики діагностики: опитування батьків; аналіз медичної документації; «Методика непрямої експрес-діагностики рівня психічного розвитку дошкільників» П.А. М’ясоїд);

-         предметно-середовищна підсистема - недостатній рівень гігієнічних навичок дитини; несформованість навичок самообслуговування, невміння орієнтуватися у  просторі групи; низька активність у виконанні режимних моментів; залежність від дорослого, несамостійність (анкетування батьків «Сформованість культурно-гігієнічних навичок у дітей» Л.В. Стреж); методика «Експертна оцінка адаптованості дитини» В.І. Чиркова,

-         О.Л. Соколова, О.В. Сорокіна);

-         діяльнісна підсистема - низький рівень пізнавальної активності дитини; несамостійність у діяльності, недостатня активність в ігровій діяльності; невміння дотримуватися правил гри; емоційне незадоволення та конфліктна поведінка під час гри; (методика «Експертна оцінка адаптованості дитини» В.І. Чиркова, О.Л. Соколова, О.В. Сорокіна; методика спостереження за ігровою діяльністю Л.В. Артемової, І.О. Школьної);

-         соціальна підсистема – труднощі в  спілкуванні з однолітками та  дорослими; відсутність бажання бути в ігрових об’єднаннях дітей; неприйняття дитиною соціальних норм, правил групи; низький соціальний статус у групі однолітків (методика «Експертна оцінка адаптованості дитини» В.І. Чиркова, О.Л. Соколова, О.В. Сорокіна, соціометрична методика  «Два будиночки»  К. Фопель);

-         емоційно-особистісна підсистема - відсутність бажання відвідувати  заклад освіти; конфлікти з однолітками та дорослими; нестійкий настрій та емоційний стан; поведінкові порушення (гіперактивність, усамітненість, прояви агресії); наявність страхів, підвищена тривожність; невпевненість; низька самооцінка (опитувальник для виявлення труднощів у поведінці та проблем адаптації Р. Гудмен;  проективна методика «Дім – Дерево – Людина» Дж. Бук; методика «Шкала самооцінки» В.Г.Щур; методика «Емоційне благополуччя дитини в ДНЗ» Є. В. Кучерова).

Визначення загального рівня адаптації відбувається за всіма параметра-

ми з урахуванням рівня провідної емоційно-особистісної підсистеми.

Системний розгляд проблеми дезадаптації дітей в закладі дошкільної

освіти  передбачає застосування комплексу заходів щодо її подолання,  а саме, консультативну, просвітницьку роботу з батьками та вихователями, а також проведення корекційної, розвивальної роботи з дітьми.

Рекомендації

для педагогів щодо адаптації дитини до закладу дошкільної освіти

1. У  взаєминах з дитиною  максимально враховуйте її індивідуально-типологічні особливості та звички.

2. Для уникнення страху  та зниження рівня тривоги організовуйте  період звикання дитини до закладу дошкільної освіти в другій половині дня, коли вона має змогу бачити, що по інших дітей у дитячому садочку приходять батьки.

3. У груповій кімнаті створіть «сімейні куточки» з сімейними фотографіями для дитини. Дозволяйте приносити з дому улюблені іграшки, речі: це забезпечить додаткове почуття впевненості й захищеності.

4. Звертайтеся до дитини на ім’я, а не на прізвище.

5. Використовуйте дотики як тактильні засоби комунікації, якщо дитині дошкільного віку   бракує цього  в оточенні рідних та близьких.

6. Слідкуйте за реакцією дитини на ваші тактильні засоби комунікації. У разі виникнення  неприйняття – не наполягайте.

7. Приділяйте увагу  подіям, які відбуваються в житті дитини.

8. Будьте стримані та терплячі до помилок дітей. Не критикуйте особистість дитини за порушення поведінки або невідповідність очікуваним результатам. Демонструйте  очікувані моделі поведінки, пояснюйте їх.

Рекомендації

для батьків щодо адаптації дитини до закладу дошкільної освіти

1. Створіть безконфліктну, спокійну атмосферу в родині. Зберігайте нервову систему дитини від перевантажень (уникайте відвідування гучних багатолюдних місць, походів до кінотеатрів та ін.) у період адаптації до нового колективу.

2. Намагайтеся бути спокійними, не проявляйте своєї тривоги, пов’язаної зі вступом дитини до закладу дошкільної освіти.

3. Наблизьте умови домашнього режиму до розкладу дня в дитячому садку, що дозволить дитині краще пристосуватися до нових умов перебування.

4. Частіше звертайте увагу на емоційний стан дитини. Не сваріть її за дитячі примхи та вередування. Намагайтеся зрозуміти її поведінку, емоційні прояви та реакції.

5. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми та негаразди, що пов’язані з закладом дошкільної освіти.

6. Повідомте вихователя про індивідуальні особливості та звички дитини.

 Джерела та література:

1.Агресія. Анексія. Конфлікт. Соціально-педагогічна та психологічна відповідь на виклики для дітей : методичні рекомендації для педагогів дошкільних навчальних закладів. – К. : Агентство “Україна”. – 2016. – 100 с.

2.Малєєва О. Психологічні особливості дітей старшого дошкільного віку та шляхи їх подолання. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.appsychology.org.ua/data/jrn/v4/i9/17.pdf

3. Стреж Л.В. Сходинки адаптації дітей раннього віку / Л.В. Стреж. – К.: Шкільний світ, 2009. – 128 с. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

4. Сороката Т.В. Сходинки адаптації дітей раннього віку в дошкільний соціум. Методичний посібник. – Кам'янець-Подільський, 2016. – 67 с.