Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради

• 9 грудня 1863 року народився Борис Грінченко, український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, перекладач, учений, мовознавець, етнограф,  громадсько-культурний діяч.
• Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови».
• У 5 років Б. Грінченко навчився грамоти,  і з того часу зростав серед книжок батьківської бібліотеки - Вальтера Скотта та Віктора Гюго, Миколи Гоголя та Олександра  Пушкіна. Справжнім одкровенням став для нього "Кобзар", що  і визначило його письменницьку долю - під впливом творів Т. Шевченка юнак почав писати українською мовою.
• Народившись у рік заборони української мови, Борис Грінченко увійшов в історію, літературу, культуру як оборонець усього національного. У нього і псевдонім був промовистий, символічний - "Вартовий"  - той, хто стоїть на сторожі, оберігає, охороняє.
• Усе своє життя, лише 46 років, Борис Грінченко віддав невтомній праці на благо української культури. "Він більше працював, ніж жив",  - кажуть про нього сучасники.

 Хронологічна таблиця творчої спадщини Бориса Грінченка

Збірки віршів

1884 рік — «Пісні Василя Чайченка».

1886 рік — «Під сільською стріхою».

1893 рік — «Під хмарним небом».

1893 рік — «Хвилини».

1895 рік — «Пісні та думи».

 Проза

1885 рік — оповідання «Сестриця Галя», «Сама, зовсім сама».

1888 рік — оповідання «Каторжна».

1890 рік — повість «Сонячний промінь».

1890 рік — оповідання «Олеся».

1891 рік — повість «На розпутті».

1891 рік — оповідання «Украла».

1894 рік — оповідання «Екзамен».

1897 рік — оповідання «Дзвоник».

1900 рік — оповідання «Палій».

1900 рік — повість «Серед темної ночі».

1901 рік — повість «Під тихими вербами».

 П’єси

1897 рік — «Ясні зорі», «Нахмарило».

1898 рік — «Степовий гість».

1899 рік — «Серед бурі».

1899 рік — «На громадській роботі».

Поеми

1889 рік — «Лаврін Костер».

1889 рік — «Беатріче Ченчі».

1892 рік — «Хома Макогін, убогий наймит».

1897 рік — «Матільда Арюманте».

1902 рік — «Дон Кіхот».

 1895–1899 рр.— етнографічний збірник у трьох томах.

1907–1909 рр.— «Словарь української мови» (4 томи)