Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради

Коли ми чуємо слово «залежність», то перші асоціації, які воно у нас викликає – це комп’ютерні ігри, інтернет, шкідливі звички. Насправді, залежність – поняття значно ширше. Ззалежність – це несвобода. Несвобода від когось чи від чогось. Про формування залежності можна говорити тоді, коли якийсь об'єкт стає для людини єдиним або основним джерелом позитивної емоції або способом запобігання негативній емоції. Біда в тому, що залежність несе шкоду залежному. А ще вона несе шкоду тому, хто поряд.

За формами та змістами залежностей дуже багато:

-                     Хімічна – це залежність від алкоголю, наркотиків, тютюну. Але не тільки! Буває залежність від ліків, залежність від седативних препаратів: ми можемо перенервувати на роботі і випити заспокійливе, ми можемо постійно нервувати на роботі (або вдома) і постійно пити заспокійливе. Тяжкий вид залежності – це залежність від снодійних. Звикання призводить до того, що порушується сон, і без них людина не може заснути. Загалом, суть хімічної залежності полягає в тому, що людина отримує ззовні певні речовини, які впливають на хімічний склад її організму і викликають певні відчуття;

-                     Харчова залежність – переїдання, голодування, вимотуючу дієти, або як крайність: чергування вимотуючих дієт з переїданням.

-                     Гемблінг - залежність від азартних ігор, ігрових автоматів.

-                     Комп’ютерна залежність.

-                     Релігійна залежність.

Але всі ці види залежностей об’єднує одна едина спільна – а саме емоційна залежність. Про неї ми можемо, говорити коли мова йде про відчуття від споживання їжі та солодощів, алкоголю, інтимних стосунків. Про неї йде мова, коли ми залипаємо в інтернеті. Про неї йде мова, коли ми залипаємо в стосунках (іноді обтяжливих). Про неї йде мова, коли ми залипаємо на думкі оточуючих – наших батьків, сусідів, подруг.

Залежність поняття широке, проте для будь яких її проявів характерні спільні риси.

Перша спільна риса – це те, що формування будь-якої залежності починається найчастіше з негативної ситуації. Напркла, заїдання стресу солодощами, втеча від самотності в соціальнеі мережі, вживання алкоголю через відчуття меншовартості тощо. Саме тому підлітки легко стають залежними – оскільки саме підлітковий вік сам по собі конфліктний.

Наступна спільна риса, коли людина отримує враження  від залежності – створюється ілюзія відчуття відсутності проблеми. Відбувається порятунок від від реальності. За рахунок відходження від неї.

Сьогодні проблема залежності людини від Мережі набуває глобальних масштабів. На часі, даний вид залежності класифікується як психічний розлад. Ми чуємо сумні історії про суїцидальні ігри, про небезпечні інтернет-знайомства. Ми усвідомлюємо якою шкідливою може бути інформація. Ми ж самі щодня спостерігаємо, як комп’ятер, ігри впливають на наших дітей. Це абсолютне включення, це втрата відчуття часу, роздратованість, знервованість у разі програшу, байдужість до прохань, доручень.

А от що з цим робити? Забороняти? Забитрати гаджети? Обмежувати?

В першу чергу важливо усвідомлювати, що в наш час технічного прогресу,І хочемо ми того чи ні, а діти будуть користуватись гаджетами!

Але все ж таки рішення шукати потрібно. І для того щоб знайти, варто замислились – а які відчуття дає нашим дітям віртуальний світ:

- швидке досягнення результату при мінімумі зусиль (не потрібно довго вчити, наполегливо працювати – трохи пограв – переміг);

- відчуття безкарності та анонімності (можна приховати стать, вік, зовнішність, а ще комплекси приховати, внутрішню невпевненість);

- відчуття значимості та отримання сильних вражень.

То тоді яку дитячу потребу ми маємо задовільнити, аби їх менше тянутло у віртуальний світ:

- прийняття свого фізичного "Я" (свого тіла). Особливо це стосується підлітків, для яких характерніа поява комплексів щодо зовнішності.

- потреба у спілкуванні та щирості;

- позбавити від почуття самотності і нестачі взаєморозуміння;

- підвищення самооцінки;

- зняття емоційної напруги

Головне, щи варто чітко усвідомити, комп'ютер - це не причина виникнення проблем, ценаслідок вже існуючих проблем.

Існує ще один важливий вид залежності – залежність від батьків, та залежність від дітей.

Залежність дітей від батьків - природна. Найсильніша емоційна залежність, це прив’язаність до матері. Мама і дитина упродовж 9 місяців вагітності це одне ціле. Більш того, наступні 10-12 місяців – вони також одне ціле. Чи помічали, як молоді мами, часто говорять "ми" маючи на увазі себе і дитину? Ми поїли, ми заснули… Але ось дитина зробила перший крок, зробила 2-3 кроки, пішла. І з цього часу вона відправляється в самостійну подорож. І в нормі буде віддалятись все далі і далі. Дитина не зникне. Періодично вона буде повертатись і знову віддалятись. І це нормально.

Якщо ми говоримо про паталогічні стосунки і про залежності, то що ми можемо помічати. Якщо дитина занадто прив’язана до батьків – вона або не здатна покинути батьківську сім’ю, або, якщо розставання все ж таки відбувається, то вона несвідомо шукатиме об’єкт який хоч однією рисою нагадуватиме баківський і прив’яжеться до нього. І прив’яжеться настільки сильно, що трапляється задоволення у стасунках не отримують, а все одно їх продовжують. І якщо стається так, що і цей об’єкт кудись зникає, йому терміново будуть шукати аналог. Дорослі люди, які не позбавились залежності від батьків, це люди, що не вирізняються самостійністю, не мають здатності приймати рішення і брати на себе за них відповідальність. І побудувати здорові та міцні стосунки їм навряд чи вдасця.

Але ж і самі батьки іноді залежні від своїх дітей. Знайома ситуація, кали мама виховуєх дитину без чоловіка. На вівтар щасливого дитинства вона кладе своє особисте життя. Дитина виростає, а мама ні. Мама знає, що своїм дорослим сину чи доньці одягати, як харчуватись, з ким спілкувась, на кому одружуватись. Мама контролює з ким її син чи донька зустрічаються, коли повертаються додому, як витрачають кошти. Іноді дитина намагається вирватись з цієї залежності. Тоді вправні батьки закидають спочатку такі безневинні гачечки. Наприклад телефонують «де ти, я хвилююсь», «щось ти давно не заїжав, напевно я тобі не потрібна»… Якщо не діє, починається маніпуляція по типу «хвора мама», яку не можна нічим засмучувати, яку потрібно постійно доглядати, розважати. Якщо і це не діє, нав’язується почуття провини, бо ж  «на вівтар щасливого дитинства було покладене своє особисте життя».

Тут головне – зрозуміти, так ми несемо відповідальність перед нашими дітьми. А вони несуть відповідальність перед нами. Але ми не є одни для одного емоційними донорами! І якщо нам бракує в емоційному плані наприклад спілкування з протилежною статтю, то навіть чудово слухняна дитина брак цих емоцій не зможе заповнити. Тому, що по-перше – вона не в змозі це зробити. По-друге – вона не зобов’язана це робити.

Ще один впливовий тип залежності – залежність від сторонньої думки, від думки конкретного об’єкта, від громадської думки в цілому. Раніше люди робили фотографії для того, щоб залишити собі пам’ять про важливі події або подорожах. Фотографії роздруковувалися, зберігалися в красивих альбомах і показувалися тільки вузькому колу близьких людей. Зараз же всі фотографуються тільки заради того, щоб викласти нову фотографію у яку-небудь соціальну мережу і отримати оціночні судження і коментарі людей, з багатьма з яких навіть не зустрічалися в реальному житті. Бажання справити позитивне враження на оточуючих, викликати схвалення — це типові риси емоційно залежної особистості. Така людина може вибирати невідповідний їй тип діяльності, брати на себе безліч сторонніх обов’язків, забувати про власні плани і бажання вдогоду чужим інтересам і т. д. Часто такі особи роблять те, чого від них ніхто не вимагав і навіть не чекав тільки з бажання сподобатися і справити враження. При цьому вони діють подібним чином не тільки в колі знайомих, друзів або колег, а й серед абсолютно сторонніх людей. Яке коріння має така поведінка? Ми прагнемо уникнути самотності; стати затребуваним; заповнити порожнечу в душі емоціями, отриманими від інших людей. Основна небезпека такої поведінки криється в тому, що самооцінка базується не на власних уявленнях про себе, а на думці й щодо інших людей. Людина може відчувати постійну потребу в наявності поруч іншої людини зі страху залишитися на самоті і зберігати стосунки, які їй самій шкодять. Схильні до залежності люди перебувають у впевненості, що вони всім чимось зобов’язан.

Що ж робити, якщо залежність сформована? Шукати їй альтернативу! Якщо трапляється негативна ситуація, варто спобувати знайти альтернативні способи поведінки щоб не «скотитись» у шкдливі звички. Якщо наша залежність допомогає нам самоствердитись, уникнути стресу, отримати відчуття любові чи значимості, проявити самостійність, але в інших сферах життя призводить до дискомфорту, то чи не краще знайти інший спосіб отримати ті ж враження, проте, меншою ціною?

Волошина Ю.С., завідувач ЦППСР