Емоційний інтелект – це здатність розпізнавати, висловлювати й регулювати власні емоції. Недавні дослідження показують: високий рівень розвитку емоційного інтелекту дає можливість у повній мірі розкрити закладений потенціал дитини.

Діти, здатні ефективно регулювати свої емоції, чутливі до емоцій тих, хто їх оточує, тому вони можуть співчувати людям або приймати їх точку зору. Це допомагає конструктивно вирішувати проблеми пов’яні з проявами сильних емоцій. Діти з розвиненим емоційним інтелектом краще взаємодіють зі своїм оточенням й досягають успіхів у житті.

Здатність людини справлятися з емоціями визначає якість її життя набагато у більшій мірі, ніж розумові здібності.

У дослідженнях психологів багато уваги приділено дітям з недостатньо розвиненим емоційним інтелектом. Діти, які не можуть справлятися зі своїми емоціями, в майбутньому часто полегшують свій емоційний стан шкідливими звичками. Вони схильні до імпульсивної поведінки, ранньої вагітності, розладів харчування та протиправної поведінки.

Навіть звичайні люди без видимих шкідливих звичок, які мають роботу й сім'ю, але недостатньо розвинули здатність керувати власними емоціями, мають недостатньо розвинений емоційний інтелект. Вони більш схильні до переїдання, сімейних сварок і розлучень, конфліктів на роботі, звільнень, а також сварок із дітьми.

У той же час діти з високим емоційним інтелектом краще вчаться у школі, добре взаємодіють з батьками, більш здорові та щасливі. Вони заводять дружбу з такими ж дітьми, які перебувають у довірливих стосунках зі своїми батьками й не схильні до ризикованих вчинків. У більш дорослому віці емоційний інтелект допомагає їм будувати якісні взаємини у всіх життєвих сферах, досягати успіхів у професії та ставати хорошими батьками.

Розглянемо кілька способів, за допомогою яких батьки можуть розвивати емоційний інтелект у дитини.

Визнайте точку зору дитини та співчувайте їй. Співчуття не означає, що батьки повинні в усьому погоджуватися з дитиною. Але важливо завжди намагатися дивитися на ситуацію з її точки зору. Іноді дитина повинна чинити так, як їй кажуть батьки, але при цьому вона має право мати свій погляд на ситуацію. Ми всі знаємо, як приємно, коли нашу позицію визнають, і навіть якщо ми не маємо при цьому свободи дій, нам легше з цим змиритися. У спілкуванні з дитиною використовуйте наступні фрази:

• · «Ти схвильований!»
• · «Я знаю, тобі важко закінчити гру й піти обідати, але вже час».
• · «Напевно, ти хотів би, щоб я все робила за тебе, чи не так?»
• · «Ти так засмутився через дощ».
• · «Я знаю, ти хотів би лягати спати пізніше, як старші діти».

Дозвольте дитині висловлювати свої емоції. Ваше несхвалення з приводу того, що дитина відчуває страх або злість, не допоможе їй упоратися з емоціями, але може привести до того, що вона почне їх пригнічувати. На жаль, пригнічені емоції, на відміну від виражених адекватним способом, не зникають. Вони заховані всередині й шукають вихід. Оскільки ці емоції не контролюються свідомо, вони проявляються у несподіваних ситуаціях: дитина б'є однолітків, їй сняться жахи або в неї розвивається нервовий розлад.

Щоб цього не сталося, створіть умови для того, щоб дитина могла вільно розпізнавати й висловлювати свої почуття. Використовуйте наступні фрази:

• · «По-моєму, ти стурбований тим, що ви йдете на екскурсію. У твоєму віці я теж не любила екскурсії. Хочеш про це поговорити?»
• · «У тебе нічого не виходить, і це доводить тебе до сліз? Кожному час від часу потрібно поплакати. Дай я тебе обніму, і можеш плакати, скільки захочеш».

Як це допомагає в розвитку емоційного інтелекту:

• Ваше прийняття допомагає дитині самій приймати свої емоції, краще справлятися з ними.
  • Ваше прийняття дає зрозуміти дитині, що емоцій не варто боятися чи соромитися, що вони нормальні, і з ними можна справитися. Дитина розуміє, що вона не одна, і що якщо ви приймаєте навіть її непривабливі сторони, то ви приймаєте її в цілому такою, якою вона є.

Учіть дитину вирішувати проблеми. Коли дитина (чи дорослий) відчуває, що її емоції розуміють й приймають, почуття втрачають свою енергію й розсіюються. Але у деяких ситуаціях необхідно вирішити проблему, яка викликала дані емоції. Іноді діти можуть робити це самостійно, а іноді їм потрібна ваша підказка. Не підганяйте дитину й не вирішуйте проблеми за неї, поки вона сама про це не попросить. Це дасть їй зрозуміти, що ви не маєте сумніву в її здатності самостійно впоратися з проблемою:

• «Ти гніваєшся через те, що брат розбив твою іграшку. Але битися не можна. Підемо, я допоможу тобі пояснити братові, що ти відчуваєш».
• «Ти засмучена через те, що Маша захворіла й не прийшла до тебе. Я знаю, як ти чекала її. Якщо хочеш, ми можемо придумати, чим ще цікавим ми можемо зайнятися».
• «Ти засмутився через те, що Сергій не пішов з тобою гуляти. Іноді ти відчуваєш, що більше не хочеш з ним грати. Але тобі подобається гратися з ним. Що б ти хотів сказати Сергію?»

Дітям необхідно висловлювати свої почуття, але їм також слід знати, як знаходити конструктивний вихід зі складних ситуацій. Для цього дитині необхідна практика та ваш позитивний приклад.

Грайте. Якщо дитина починає погано поводитися, ймовірно, вона не може впоратися зі своїми емоціями. У цьому їй можуть допомогти ігри. Діти щодня відчувають різні емоції: безсилля, злість, смуток, страх, заздрість тощо. Емоційно здорові діти висловлюють їх у грі, тим самим розвиваючи свою емоційну сферу. Сміх зменшує рівень стресових гормонів так само, як і сльози. Але при цьому приносить багато радості.

Найважливіше, що ви можете зробити для розвитку емоційного інтелекту дитини, – це навчитися регулювати власні емоції. Багатьом із нас це вдається до того часу, поки ми не засмучуємося через поведінку дитини й не закликаємо її до дисципліни. Але наша реакція може як заспокоїти малюка, так і ще більше погіршити ситуацію. Дуже важливо,встановлюючи правила, самим зберігати спокій.

Діти вчаться у  нас управляти своїми емоціями. Якщо вони бачать, що в нас це виходить добре, вони будуть повторювати за нами. Ви зриваєтеся на тих, хто вас оточує, коли відчуваєте стрес? У вас трапляються маленькі істерики, коли щось не так? Усе це дитина буде повторювати за вами. Ви зберігаєте спокій, коли дитина поводиться погано? Ви співчуваєте їй? Вона буде чинити так само.

Що робити, якщо у дитини недостатньо розвинений емоційний інтелект?

• Визначте, що саме вас турбує у дитині. Вона не може заспокоїтися? Вона б'є інших дітей на дитячому майданчику?
• Перевірте свої підозри, порадившись з вихователем або ще кимось, хто добре знає вашу дитину. З'ясуйте, чи відрізняється поведінка вашої дитини від норми для цього віку. Пам'ятайте, що діти зазвичай поводяться гірше вдома з братами або сестрами.
• З'ясуйте причину «поганої поведінки», де дитина навчилася цього? Чи можете ви змінити оточення дитини, щоб усунути цю причину?
• Використовуйте більше вказівок і менше обмежень. Покарання викликають у дитини бунт і заважають їй навчитися емоційної саморегуляції.
• Учіть дитину співчуття. Діти вчаться саморегуляції та співчуття, коли ми співчуваємо їм.
• Якщо ваші побоювання не розвіялися, проконсультуйтеся у психолога.

Упорядник Волошина Ю., завідувач ЦППСР