Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради

Лотош Валентина Сергіївна

практичний психолог

ДНЗ № 21 «Оленка»

Порушення дитячо-батьківських стосунків,як першоджерело виникнення проблем особистісного розвитку дитини.

Питання порушення дитячо-батьківських стосунків завжди є актуальним, головним. У статті висвітлено питання про вплив сім’ї на формування особистості дитини, стиль батьківських взаємин, емоційний стан батьків. Головне завдання батьків – створити гармонійні відносини, благополучний клімат в родині. В зв’язку з цим дуже важливо переглянути стратегії поведінки і взаємовідносин в родині.

Сімейні стосунки завжди виступали важливим чинником формування особистості дитини,були найбільш значущими для її індивідуальності.

Сім’я на ранніх ,найбільш важливих для розвитку дитини етапах її життя є спочатку єдиною,а потім-однією з найбільш важливих соціальних груп,до якої дитина залучена. Створення гармонійних відносин ,благополучного психологічно комфортного клімату в родині має стати першим завданням подружжя і батьків, тому що без цього неможливе формування здорової повноцінної особистості дитини,її характеру,самооцінки та інших психічних якостей особистості;у цих дітей можуть виникати різні проблеми:стан підвищеної тривожності,погіршення успішності в школі,труднощі в спілкуванні і багато інших. Вплив сім’ї на формування особистості дитини визнається багатьма педагогами ,психологами,психотерапевтами.

На думку вітчизняних та зарубіжних дослідників(Е.Ейдемілер,                В.Юстецький, А.Захаров, А.Бодальов),сфера стосунків в сім’ї являє собою джерело багатьох ускладнень,напруження,хронічних конфліктів та врешті-решт глибоких психологічних проблем. У сім’ї дитині складніше уникнути сімейної травми,саме тут вона найбільш доступна впливам з боку інших членів в сім’ї,слабкості і недоліки проявляються найбільш яскраво. Припинення дитячо-батьківського контакту на тривалий час порушує природне формування багатьох якостей дітей. Оптимальні можливості для інтенсивного спілкування дитини з дорослими створює родина як за допомогою її постійної взаємодії з батьками ,так і за допомогою тих  зв’язків , які вони встановлюють з навколишніми ( родинне, сусідське , професійне , дружнє спілкування ).

Істотний вплив на дитину  має узгодженість або, навпаки , де зорганізованість подружніх відносин. Неблагонадійна сім’я негативно впливає на пізнавальну активність дитини , на іі мовленнєвий , інтелектуальний , особистісний розвиток . Діти , що виховані в конфліктній сім’і , виявляються погано підготовленими до сімейного життя , а шлюби , укладені вихідцями з них , розпадаються набагато частіше .

Стиль батьківських взаємин відбивається в психіці дитини. Це відбувається дуже рано , ще в дошкільному віці , як правило несвідомо. На стиль виховання впливають особистісні якості батьків. Ставши дорослим людина відтворює стиль виховання як природний . Таким чином , з покоління в покоління відбувається соціальне наслідування стилю спілкування і виховання . Звідси випливає висновок , що батьків треба не тільки  навчати, але  й навчати способам правильного спілкування з дітьми, коригуючи особистісні якості батьків, що відносяться, головним чином, до сфери «Я».

Емоційний стан батьків гостро сприймають діти будь-якого віку. Там, де взаємини батьків спотворені, розвиток дітей йде з відхиленням від норми. У таких умовах захмарюються або навіть втрачаються подання про світлі ідеали любові і дружби,які людина засвоює в ранньому віці на прикладі найближчих людей-батька і матері. Конфліктні ситуації ведуть до важких психічних травм. У сім’ях з ненормальними стосунками більш ніж у два рази частіше зустрічаються діти з аномаліями психіки. У осіб,які виховуються у сім’ях, де батьки конфліктували між собою,помітно зростає масивність невротичних реакцій.

Духовний розвиток дитини багато в чому залежить від контактів,які встановлюються між батьками і дітьми. Розкриття того,як формуються духовні потреби дитини,зокрема у повазі близьких дорослих,є необхідним для оптимізації всього процесу сімейного виховання. Вплив на сімейне виховання надає духовна культура батьків,їх досвід соціального спілкування,сімейні традиції. Знання батьками вікових особливостей становлення такої потреби ,основних чинників,які зумовлюють її оптимальний розвиток,- усе це забезпечує високу результативність виховних впливів,а саме:у дітей  формується позитивне емоційне ставлення до дорослого,прагнення бути відповідним до його моральних вимог,тобто виникає те бажання бути хорошим,яке є ефективним управлінням поведінкою дітей. Не тільки під впливом дорослих,а й у їх відсутність діти,в яких сформована потреба в повазі(особистісному ставленні до себе),прагнуть виправдати моральні очікування старших. Тому прагнення бути хорошим закладається у сім’ї.

Психологічний клімат сім’ї - це один із могутніх факторів емоційного впливу на дитину. Від атмосфери в сім’ї, морального обличчя батьків великою мірою залежать спрямованість активності дитини,її позитивне або негативне самопочуття ,характер особистісних очікувань підростаючої особистості щодо оточуючих людей. Саме з тих особливостей,якими відзначається найбільш типова гама переживань членів родини,їх настроїв,афектів,емоційних контактів,проявів любові і поваги один до одного,і складається психологічний клімат сім’ї як мікроколективу.

Існують варіанти взаємин ,що заважають нормальному розвитку особистості дитини:

- ставлення батьків, яке характеризується негативною емоційною забарвленістю,ранить дитину і робить більш жорстокою;

- авторитарне ставлення батьків до дітей,при якому формування  потрібних якостей ускладнюється і спотворюється. Багато дослідників приходять до висновку,що особливості взаємозв’язку батьків і дітей закріплюються в їх власній поведінці і стають моделлю в їх подальших контактах з оточуючими.

- грубість чи байдужість батьків  дають дитині підставу вважати,що чужа людина заподіє йому ще більше прикрощів. Так виникають почуття неприязні і підозрілості,страх перед іншими людьми.

- особистісною особливістю дітей може стати тривожність. Висока тривожність набуває стійкості при постійному незадоволені з боку батьків. Через наростання тривожності і пов’язаною з нею низькою самооцінкою,закріплюється неуспіх. Невпевненість в собі призводить до ряду інших особливостей: бажання бездумно слідувати вказівкам дорослого, остраху виявити ініціативу, боязні йти до чогось нового, ставити перед собою будь-які цілі та досягати їх.

Психодіагностична методика «Визначення тривожності» (Лаврентьєва Г.П.,Титаренко Т.М.).

Ознаки тривожності: підвищена збудливість, напруженість, скутість, страх перед усім новим, невпевненість у собі, безініціативність, пасивність.

Анкета.

1. Не може довго працювати не втомлюючись.

2. Йому важко зосередитись на чомусь.

3. Будь - яке завдання викликає надмірну тривогу.

4. Під час виконання завдання дуже напружений,скутий.

5. Ніяковіє частіше за інших.

6. Часто говорить про можливі неприємності.

7. Як правило,червоніє в незнайомій обстановці.

8. Скаржиться,що бачить страшні сни.

9. Руки,зазвичай,холодні і вологі.

10. Нерідко бувають розлади шлунку.

11. Дуже пітніє,коли хвилюється.

12. Має поганий апетит.

13. Спить неспокійно,погано засинає.

14. Лякливий,багато,що викликає страх.

15. Зазвичай неспокійний,легко засмучується.

16. Часто не може дотримати  слова.

17. Погано переносить чекання.

18. Не любить братися за нову справу.

19. Не впевнений у собі ,у своїх силах.

20. Боїться труднощів.

Додайте кількість плюсів,щоб дістати загальний бал тривожності.

Висока тривожність-15-20балів.

Середня тривожність-7-14балів.

Низька тривожність-1-6балів.

При діагностуванні відносин в родині використовую сюжетно-рольову гру «Скульптура сім’’ї».

Мета: діагностика сімейних відносин і усвідомлення проблеми сім’ї.

Один з учасників намагається створити скульптуру чи живу картину сім’ї. Пропонується згадати з ким жив раніше(бабусі, дідусі, сестри, брати) і включити їх у свою родину,а також показати членів сім’ї в характерних для них позах, представити сцену,яка відображає фрагмент з життя сім’ї. Наприклад, розмістити сім’ю навколо столу чи передати сцену прогулянки. Після  відтворення певної сцени рекомендується повідомити фразу,яка характеризує даного члена сім’ї. Після чого кожен ділиться з групою своїми почуттями,повідомляє,що він думає про свою сім’ю в цілому і свою роль зокрема. Поведінка і висловлювання учасників піддаються аналізу.

Висновок: відсутність урахування вікових та особистісних особливостей дитини з боку батьків, зазвичай, призводить до конфліктів, взаємного неприйняття, а нерідко і до соціальної дезадаптпції. Виниклі в результаті неправильного виховання труднощі та емоційні стреси створюють умови для появи невротичних та характерологічних розладів.

Література:

1.Бандура Альберт, Уолтерс Ричард. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений./ Пер с анг.Ю.Брянцевой-М.ЗКСМО-Пресс,1999-512с.

2.Бурменская Г.В., Карабанова О.А., Лидере А.Х. Возрастно-психологическое консультирование. Проблемы психического развития детей.М:МГУ,1990,-136с.

3.Витакер К., Бамберри В. Танцы со семьей: Семейная терапия М.Класс1997-172с.

4.Лаврентьєва Г.П. Практична психологія для вихователя/Практична психологія для вихователя/Г.П.Лаврентьєва,Т.М.Титаренко-К.:ВІПОЛ,1993.-38ст.

5.Любин Л. М. Психология воспитания: пособие для воспитателей/ Л.М.Любин.-1-е узд.,-М.:»Просвещение»,1991.-189с.