З Днем Соборності України!
Найбільша
трагедія народу – це втрата своєї державності. Тому боротьба за національне
визволення, відновлення й побудову власної незалежної держави була
довготривалим, багатовіковим процесом в Україні. Українські землі, які стали
здобиччю Російської та Австро-Угорської імперій після поразки козацької
держави, вперше лише через кілька століть отримали реальний шанс визволитися з
неволі і збудувати незалежну українську державу під час Першої світової війни у
1914-1918 рр. З поваленням царської влади в Росії, у листопаді 1917 р. була
створена Українська Народна Республіка (УНР) зі столицею у Києві. А з розпадом
Австро-Угорської імперії, у Львові 1 листопада 1918 року було проголошено
утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) на чолі з Євгеном
Петрушевичем. У січні 1919 року дві республіки об’єднались у єдину незалежну
державу – Українську Народну Республіку. І хоча час її тривав недовго – Росія і
Польща послали війська на придушення нової республіки – значення цього акту
непроминуще.
Україна однією з перших серед європейських держав стала на шлях національного визволення, але однією з останніх здобула його. Державне існування України ставало історичним фактом не раз, але не надовго, або й залишалось лише декларованим на папері. Незважаючи на те, що просторове об’єднання усіх українських земель завершилося лише після другої світової війни, значення 22 січня 1919 року є таким, що саме ця дата справедливо вважається Днем Соборності України.
Консолідуючим фактором соборності в незалежній Україні виступають міжнаціональна злагода і мир, толерантне співжиття титульної нації та корінних народів, національних меншин. Тому гармонізація міжнаціональних відносин може бути досягнута всебічним розвитком усіх етносів, їх подальшою інтеграцією і формуванням поліетнічної політичної нації. Зберегти одне з найсутніших надбань новітньої суверенної України - міжнаціональну злагоду - є не тільки велінням часу, але й запорукою соборного існування суверенної держави.
Незалежна Україна наприкінці ХХ століття стрімко ввійшла у світове співтовариство, отримала широке міжнародне визнання, створила дипломатичну службу. Подальша її інтеграція, насамперед до європейської спільноти, потребує виваженої державної політики у міжнародній сфері, гармонізації зовнішньополітичних орієнтацій різних груп населення, знаходження балансу між динамічними геополітичними реаліями і пріоритетами національних інтересів, забезпечення високого міжнародного іміджу України.
Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки це не тільки зовнішний суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок берегти світлу пам'ять незліченних жертв, принесених українським народом на олтар незалежності, соборності, державності.
Олійник Г.М., методист з бібліотечних фондів