Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради

Підлітковий вік є одним з кризових етапів у житті особистості. Складність цього періоду полягає у сукупності психофізіологічних та особистісних змін. Звичайно, час дорослішання у кожного свій, але початок у всіх приблизно однаковий. Починають активно розвиватись всі системи органів (серцево-судинна, нервова системи, опорно-руховий апарат). У зв’язку з цим можуть виникати проблеми зі здоров’ям. Крім того, діти, які ще нещодавно були врівноваженими, спокійними, а головне відкрито і довірливо ставились до дорослих, беззаперечно визнавали авторитет дорослого, чекали від нього схвалення та підтримки, різко змінюють тактику поведінки. Вченими доведено, що саме фізіологічні показники, а не поганий характер є причиною поганої працездатності, неврівноваженості. Через гормональні зміни почуття підлітків загострюються і швидко змінюються. Тому і рішення вони приймають швидко, імпульсивно, їм просто бракує часу їх обдумати, і в їх правильності вони абсолютно не сумніваються. Тому підлітки потребують правильної організації діяльності, режиму дня.

Підлітковий вік - складний час і для дітей, і для дорослих, які їх оточують. І ще не відомо, кому сутужніше. Дорослі не завжди знають, як поводитись з майже дорослими чадами: забороняти чи дозволяти, а вчорашні діти намагаються самоствердитись самими різними способами. У підлітковий період відбувається формування цінностей, з’являються власні погляди на життя. В цьому віці починається така собі боротьба за особистісну незалежність, і проходить вона з юнацьким максималізмом: зі скандалами, іноді сигаретами, алкоголем, відходом від дому і батьків. Насправді   підлітку потрібна не стільки сама свобода, скільки визнання його права самостійно приймати рішення. Тому головна порада, яку можна дати дорослим - поважайте своїх дітей.

Для підлітків характерне «впадання» в крайнощі. То вони міркують і поводиться  як зовсім дорослі, то, раптом, без всякої видимої причини перетворюються на інфантильну, примхливу дитину. З'являються нові інтереси, яким вони цілком віддаються, але незабаром так само швидко кидають їх і захоплюються чимось новим - як правило, під впливом однолітків.

Підлітки чутливі до фальші. Якщо дорослі проявляють до них вдавану цікавість, діти це одразу відчують.

Прагнення бути незалежним проявляється, у першу чергу, у запереченні традицій, норм поведінки. Демонстративна поведінка викликає особливо хворобливу реакцію у дорослих і служить додатковим каталізатором конфліктів. Але поведінка підлітка, що зовні виглядає, як виклик, насправді  є просто замаскованим бажанням приймати рішення і діяти самостійно.

У підлітковому віці з’являється цікавість до протилежної статі. Підліткам часто приписують посилений статевий потяг. Насправді не так вони й потребують того статевого життя. Для них це скоріше спосіб самовиразитись, самоствердитись. Характерним є підвищений інтерес до власної зовнішності, часто невдоволення нею, тому важливо зберегти адекватну самооцінку дитини.

Одна з небезпек цього періоду - нудьга. Вона минає. Пригадайте, як часто доводиться нудьгувати дорослій людині або маленьким дітям? Підлітки прагнуть гострих відчуттів, тікають від нудьги за будь-яку ціну. І тут дорослі повинні проявити терпіння, розуміння та тактовність, адже лише за їх допомогою можна подолати можливі труднощі.

Важливим моментом залишаються навчальні досягнення дитини. Щоб дитина гарно навчалась, їй потрібна мотивація. Але альтруїзм характерний для дітей початкових класів вже зник, а інтерес пов’язаний з майбутнім професійним шляхом, характерний для старшокласників ще не з’явився. Тому цікавість до навчання у цьому віці спадає. Найчастіше діти не вбачають в цьому жодної проблеми, це проблема для батьків. Змінюється мотиви спілкування з учителями. Молодші школярі прагнуть отримати від учителя похвалу за навчання, заохочення. А для підлітка стає важливим особистісне спілкування з педагогом. З’являється критична оцінка того чи іншого вчителя, методів його викладання. І улюбленими, як правило стають ті предмети, викладачі яких зуміли заслужити авторитет у своїх учнів.  Крім того змінюються авторитети особистості. Якщо для молодшого школяра авторитетом є перша вчителька, взагалі авторитетом є дорослий, то у підлітка авторитет дорослого змінюється авторитетом особистість. І кому пощастить стати такою особистістю залежить від нас, від нашого прикладу.

Що ж потрібно робити батькам, щоб полегшити перехідний вік дитини? Дайте свободу, спокійно погодьтеся з думкою, що ваша дитина вже виросла, й надалі утримувати її біля себе не вдасться, а її неслухняність — це прагнення вийти з-під вашої опіки. Дитина ніколи не навчиться бути самостійною – доки ви не навчитесь їй довіряти. Жодних нотацій – зрозумійте, дитина має право на власну думку. Зберігайте спокійний тон і відмовтесь від категоричних оцінок та суджень. Шукайте компроміс – у сварках немає переможців. Не ображайте – не намагайтесь зробити дитині боляче за допомогою слів. Будьте послідовні – нехай ваші слова доводять ваші вчинки.

Кожна дитина – хороша! Навіть коли не дуже гарно навчається або дозволяє собі сперечатись з дорослими. Більш того абсолютно завжди у дитини є обґрунтовані причини поводитись так, як вона себе поводить. Тому не варто починати одразу виховувати, або ще гірше – ламати. Основне завдання зрозуміти, звідки витоки такої поведінки. Тому важливо дитину мудро направляти. Важливо показувати як себе слід поводити власним прикладом. Важливо кожного разу, коли обговорюєте поганий вчинок дитини, повторювати, що ви все одно її любите!

Підготувала завідувач

центру практичної психології

та соціальної роботи       Ю.С.Волошина