Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради

Четверо випускників гімназії повернулися сюди на педагогічну практику. Всі вони з учительських родин, тому знають, що чекати від професії. Як вони почувалися, опинившись по інший бік парти, розповідають юнкорам “Дзвоника”:

- Я студентка 4 курсу факультету іноземних мов Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Мені пощастило потрапити на практику до рідної гімназії. Я проводила уроки з англійської та німецької мов, зарубіжної літератури, виконувала обов'язки класного керівника 9-А класу.  Спочатку ніяковіла, адже теорія в університеті відрізняється від практики у школі. Потім опанувала себе. Було цікаво спостерігати за учнями, шукати до кожного індивідуальний підхід. Вдячна за підтримку та поради наставникам і директору гімназії Олені Олегівні Дзевульській. Було б добре повернутися у гімназію вже вчителем. Не прощаюся!..

Олена Галактіонова

- Я був дуже радий проходити практику у рідній гімназії. Трохи незвично опинитися по інший бік парти, у ролі вчителя, але тут допомагають і атмосфера, і стіни, і педагоги, які стали на час практики колегами. Мені сподобалося спілкуватися з учнями, проводити уроки фізичної культури. З класним керівництвом у 6-Б було важкувато, але головне - триматися впевнено. Вдячний адміністрації гімназії за отриманий досвід. Можливо, я скоро стану вчителем, бо мені подобається ця професія.

Сергій Маслюк

- Минуло лише чотири роки після закінчення нами школи, а мені здається, що учні дуже змінилися: поведінка, інтереси стали іншими. Думаю, що це вплив гаджетів. Вони стали менше спілкуватися, більше покладатися не на знання, а на підказку Google. Вчителеві потрібно постійно тримати увагу учнів, змінювати форми роботи, пропонувати цікаві завдання. Але мені це подобається. У мене вже був досвід роботи з дітьми у літніх таборах відпочинку. У подальшому я бачу себе керівником Speeking Club. Вдячна рідній школі за чудову практику.

Юліана Соколенко

- Повернувшись до гімназії, по суті другої домівки, переживаєш найтепліші емоції. Привітні вчителі-колеги, рідні стіни, кабінети, навіть кожен закуток закладу здається рідним. Таке відчуття, ніби ти й не покидав цього місця. У згадках про практику залишаться старанність і світлі голови учнів. Здається, мені вдалося зацікавити їх історією.

Влад Богуславський